Loading…
 

Бруцельоз

Визначення хвороби

− гостра хронічна інфекційна хвороба тварин

Синоніми назви хвороби

Сприйнятливість людей і тварин

Поширеність

Хвороба поширена в

Економічні збитки

Хвороба здатна завдати значних незначних економічних збитків, що сладаються з

Історичні дані

Перші відомості про

Збудник захворювання

Особливості будови патогена

Середовище для його культивації

Стійкість поза організмом

Епізоотологія хвороби

Видова та статево-вікова сприйнятливість тварин та людей

Характер спалаху

Захворюваність

Летальність

Період заразності

Етіологія

Патогенез

Клінічні ознаки хвороби

Інкубаційний період

Перебіг хвороби за видами і статево-віковими групами

Патологоанатомічні зміни

Труп зовні

Вгодованість і положення

Цілісність покривів і наявність виділень

Видимі патзміни в системах та органах

Гістологічні зміни

Діагноз

Встановлюють комплексно, за результатами бактеріологічних, серологічних та алергічних досліджень з урахуванням епізоотичної ситуації, клінічних ознак хвороби та патологоанатомічних змін.

Диференційний діагноз

Лікування

Імунітет

Профілактика

Заходи боротьби


Бруцельоз (Brucella abortus, Brucella melitensis, Brucella suis) [uk], Инфекция Brucella abortus, Brucella melitensis, Brucella suis [ru], Infection with Brucella abortus, Brucella melitensis and Brucella suis [en], Infection à Brucella abortus, Brucella melitensis et Brucella suis [fr], Infección por Brucella abortus, Brucella melitensis y Brucella suis [es]
Синоніми (Повальний викидень тварин, Епізоотичний аборт корів, Інфекційний аборт великої рогатої худоби, Інфікування Brucella abortus, Brucella melitensis та Brucella suis, Середземноморська ремітивна лихоманка або Мальтійська лихоманка).
Бруцельоз (Brucelosis) — небезпечна інфекційна хвороба тварин і людей з переважно хронічним перебігом, що характеризується репродуктивними розладами, абортами із затримкою посліду, ендометритами, орхітами, бурситами, гігромами та артритами.
Історична довідка. Симптоми бруцельозу у людей були описані ще Гіппократом. Бруцельозом цю хворобу почали називати лише з 1923 p., коли всі види бруцел були віднесені до одного роду Brucella. Раніше її описували в літературі під назвами «повального викидня тварин», «епізоотичного аборту корів», «інфекційного аборту великої рогатої худоби» тощо. Вперше бруцельоз був виявлений у 1861 р. Мерстоном на острові Мальта серед солдатів англійського гарнізону, які захворіли після споживання молока від інфікованих кіз. У той час цю хворобу у людей називали «середземноморською ремітивною лихоманкою» або «мальтійською лихоманкою». В 1887 р. англійський бактеріолог Д. Брюс виділив збудника хвороби у людини, яка померла від мальтійської лихоманки і назвав його Micrococcus melitensis. У 1904 р. Замміт встановив, що зараження людей пов’язано зі споживанням сирого молока кіз. Данські ветеринарні лікарі Банг і Стрібольт у 1896 р. під час вивчення причини абортів у великої рогатої худоби виділили та описали бактерію, яку вони назвали Bact. abortus bovis. У 1909 р. Гутира в Угорщині, а в 1914 р. Траум в Америці виявили збудника масових абортів у свиней — Bact. abortus suis. В овець бруцельоз описали Федієн і Штокман (1913). В 1918 р. А. Івенс, вивчаючи культури бактерій, що були виділені від людей під час мальтійської лихоманки та при абортах у тварин, довела їх ідентичність. Ці дослідження дозволили об’єднати виявлені мікроорганізми в одну групу, а збудника хвороби на честь Брюса назвати «Бруцелою».
Бруцельоз зустрічається в багатьох країнах світу і завдає значних економічних збитків пов’язаних з порушенням племінної справи, репродуктивної здатності тварин, тривалих карантинних заходів, складністю ветеринарних, зоо-санітарних і господарських заходів по ліквідації хвороби.
Вивчення бруцельозу і розробку заходів боротьби в нашій країні проводили С. М. Вишелесський, М. К. Юсковець, П. М. Жованик, Б. Г. Петренко, А. Ф. Бабкін.
Збудник хвороби — бактерії роду Brucella. Визначають 6 самостійних видів бруцел: Br. melitensis (кози, вівці) - 3 біовари, Br. abortus (велика рогата худоба) - 9 біоварів, Br. suis (свині) - 5 біоварів, Br. ovis (вівці), Br. canis (собаки), Br.neotomae (пацюки).
На бруцельоз хворіють люди, які заражаються від тварин або через інфіковані продукти тваринництва.
Найбільш небезпечним для людей є збудник бруцельозу овець і кіз - Br. melitensis, особливо у випадках її міграції до великої рогатої худоби.
Інфекційна хвороба овець, збудником якої є Br.ovis, відома під назвами “Інфекційний епідидиміт баранів та бруцелаовісна інфекція”.
Можлива міграція бруцел як між тваринами одного виду так і на інший вид тварин.
За морфологічними властивостями бруцели різних видів та варіантів ідентичні і являють собою поліморфні коко- або паличкоподібні, дрібні — (0,6…2,5) х (0,2…0,6) мкм, нерухомі грамнегативні бактерії. Не утворюють спор, деякі штами формують капсулу. Добре фарбуються усіма аніліновими барвниками, за Грамом — негативні. Для диференціювання бруцел від інших мікроорганізмів їх фарбують за методом Є. В. Козловського — 2 %-м розчином сафраніну з наступним дофарбовуванням 1 %-м водним розчином діамантового зеленого. Під час мікроскопічного дослідження мазків бруцели забарвлюються у червоний, інші мікроорганізми і фон препарату — в зелений колір. Бруцели культивують в аеробних умовах при 37°С, рН = 6,8 — 7,0, на спеціальних середовищах (особливо при виділенні первинних культур) — печінково-глюкозо-гліцериновому бульйоні та печінково-глюкозо-гліцериновому агарі, а також на сироваткових середовищах, картопляному агарі, середовищі з генціанвіолетом та середовищі Кроля.
Лабораторні штами бруцел добре ростуть на звичайних МПА і МПБ. Перші генерації Br. abortus і Вr. ovis культивують в атмосфері з наявністю 10 — 15 % СО2. Ріст лабораторних штамів бруцел спостерігається через 24 — 48 год., у посівах з патологічного матеріалу первинний ріст бруцел з’являється лише на 5 — 30-ту добу після посіву. При цьому на поверхні агарових середовищ вірулентні штами бруцел утворюють маленькі (2-3 мм у діаметрі) округлі колонії з гладенькою поверхнею і рівними краями, блискучі й прозорі в прохідному світлі або опуклі сірувато-білого кольору з характерним блакитним відтінком. Із лабораторних тварин найчутливішими до бруцел є морські свинки, менш чутливими — білі миші.
Бруцели відносно стійкі до дії фізико-хімічних факторів. Пряме сонячне проміння руйнує їх лише через 4-5 год. У ґрунті, гною, воді, кормах залишаються життєздатними до 4 міс., у гноївці, сечі — 4-5 діб, влітку на пасовищі — 40 діб, у калі корів — 160 діб, на одязі людей — 14 діб, на шерсті та овечих шкурах — 1,5-4 міс, у сирах, маслі, бринзі, засолених шкурах — 25-70 діб, у засоленому м’ясі — до 3 міс., у кислому молоці — 1-4 доби, в охолодженому молоці — 6-8 діб, у вершках — 10 діб. Бруцели швидко руйнуються під час гниття і миттєво — при кип’ятінні. Інактивуються при 60°С за 30 хв., при 70°С — за 5-10 хв., під дією 1-3 %-вої емульсії креоліну, 1-2 %-го розчину фенолу, формальдегіду — за 1 год., 5 %-го свіжегашеного вапна — за 1-3 год.
Епізоотологія хвороби. Найбільш сприйнятливими до бруцельозу є: велика рогата худоба, вівці, кози, свині, північні олені, менш чутливі — коні, верблюди та м’ясоїдні тварини. Серед диких тварин хворіють: антилопи, лосі, дикі кабани, лисиці та гризуни.
Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, особливо в період аборту, коли бруцели у великій кількості виділяються з плодовими водами, плодовими оболонками і плодами та виділеннями зі статевих органів після родів, періодично з молоком (у овець впродовж 2 - З років, у корів — до 7-9 років), із сечею й калом (у кіз із сечею й вагінальними секретами — до 3 років). У разі враження статевих органів бики, а також барани й кнурі виділяють бруцел із спермою.
Факторами передачі збудника інфекції можуть бути забруднені виділеннями хворих тварин корми, вода, годівниці, гній, предмети догляду, одяг і руки обслуговуючого персоналу. В благополучному стаді хвороба може проявлятись після завезення нових тварин — прихованих носіїв бруцел, а також у разі спільного випасання та водопою здорових і заражених тварин, згодовування молодняку недостатньо знезараженого молока або відвійок із неблагополучних щодо бруцельозу господарств. Не виключена можливість занесення бруцел собаками (особливо у вівчарстві), гризунами, жалкими комахами та кліщами.
Збудник хвороби проникає в організм тварин головним чином аліментарно, а також через ушкоджену шкіру, слизові оболонки та кон’юнктиву очей. В овець і свиней домінує статевий шлях передачі збудника хвороби.
У великої рогатої худоби, овець, кіз і свиней бруцельоз має характер епізоотій, тоді як в інших видів тварин — здебільшого спорадично. Для бруцельозу великої та дрібної рогатої худоби характерним є тривалий (роками) латентний перебіг інфекції. Гострий перебіг хвороби спостерігається лише в разі первинного занесення інфекції в стадо або введення в неблагополучне стадо нових статевозрілих сприйнятливих тварин.
Основним проявом бруцельозу в стаді є аборти у другій половині вагітності, спочатку в окремих тварин, а згодом і масові — у 50 -90 % самок. Надалі кількість абортів різко знижується і, якщо стадо не поповнюється новими статевозрілими тваринами, то через 2 - 3 роки аборти можуть припинитися взагалі.
Залежно від епізоотичного стану поголів’я тварин — ферму, гурт, господарство, населений пункт, район, область вважають благополучними чи неблагополучними щодо бруцельозу.
Благополучними щодо бруцельозу визнають ферми, гурти, господарства, населені пункти, райони, області, в межах яких при дослідженнях на бруцельоз не виявляють жодної хворої тварини.
У разі виникнення хвороби неблагополучним оголошують господарство (ферму, гурт) і на період оздоровлення визначають зону загрози — можливої міграції збудника.
Патогенез. У розвитку бруцельозної інфекції розрізняють три фази: первинна латенція (регіонарна інфекція), генералізація процесу і вторинна латенція. Фаза первинної латенції характеризується проникненням збудника в організм сприйнятливої тварини, його розмноженням в регіонарних лімфовузлах, з наступним занесенням контамінованої лімфи та крові в паренхіматозні органи і розвитком явищ ретикулоендотеліозу. Клінічні ознаки хвороби в цей період ще не проявляються, проте інфіковані тварини уже в цій стадії хвороби є бактеріоносіями і здатні виділяти бруцел із сечею і калом. Серологічні реакції на бруцельоз у цей період здебільшого негативні, оскільки накопичення специфічних антитіл в організмі ще не досягло діагностичного рівня.
Фаза генералізації процесу розвивається під впливом різних несприятливих умов утримання й годівлі і догляду тварин, а також під час вагітності і характеризується бактеріємією, генералізацією патологічного процесу, утворенням в уражених органах і тканинах специфічних бруцельозних гранульом та проявом характерних клінічних ознак хвороби. У разі проникнення і розмноження бруцел у слизовій оболонці матки, оболонках чи тканинах плода — розвиваються запальні процеси, що призводять до порушення живлення плоду та його загибелі із абортом. Запальні некротичні явища можуть розвиватися також і в інших органах і тканинах, спричинюючи орхіти, бурсити та абсцеси. У цей період можливе виділення культури бруцел в посівах із паренхіматозних органів та виявлення специфічних антитіл у сироватці крові.
Фаза вторинної латенції характеризується клінічним одужанням тварини з тривалим подальшим бактеріоносійством і чітко вираженою алергічною реактивністю організму.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 2-4 тижні, після чого в крові заражених тварин з’являються специфічні аглютиніни, а згодом і комплементзв’язуючі антитіла. У багатьох інфікованих тварин бруцельоз проходить безсимптомно і носить латентний перебіг. Виявити таких тварин, які є джерелом збудника хвороби, можна лише за допомогою серологічних або алергічних досліджень.

  • У великої рогатої худоби перебіг захворювання здебільшого латентний. Основною клінічною ознакою бруцельозу є аборт на 5 — 8-му місяці тільності, затримка посліду після аборту чи родів, гнійний ендометрит, який зумовлює безпліддя і подальшу яловість самки. Повторні аборти спостерігаються рідко. Характерними ознаками бруцельозу ВРХ є гігроми, серозні бурсити грудних кінцівок та абсцеси тазових кінцівок. У биків можуть спостерігатися орхіти й епідидиміти.
  • В овець і кіз аборти спостерігаються на 3 — 5-му місяці кітності, рідко в більш ранні строки. У баранів часто вражаються сім’яники та їх придатки. Бруцельоз овець, як самостійну хворобу, включено до списку МЕБ Хвороби та інфекції овець і кіз і виявлення у тварин Brucella ovis підлягає повідомленню.
  • У свиноматок аборти виникають на 4 — 12-му тижні порісності, часто без затримки посліду. Можливі повторні аборти. У кнурів вражаються тестикули та їх придатки. Хвороба може ускладнюватись ураженням суглобів, кісток, утворенням абсцесів у підшкірній клітковині, м’язах і навіть у паренхіматозних органах.
  • У коней характерними є розвиток бурситів в ділянці холки й потилиці, некрози хрящів, остистих відростків, утворення свищів. Досить рідко виникають аборти.
  • У верблюдиць аборти спостерігаються на 6 — 7-му місяці вагітності.
  • У собак і кішок перебіг бруцельозу безсимптомний, зараження виявляють лише за результатами серологічних та бактеріологічних досліджень.

Патологоанатомічні зміни. При бруцельозі у корів спостерігаються насамперед після аборту. Плодові оболонки та котиледони значною мірою інфільтровані, потовщені, пронизані крововиливами, часто вкриті пластівцями фібрину і гною. Часто діагностують кісти яєчників, мастити, бурсити, ураження суглобів, у биків — гнійно-некротичні ураження сім’яників та придатків.

  • У свиней — муміфікацію плодів, множинні дрібні гранульоми в матці, абсцеси в підшкірній клітковині.
  • У коней — гнійно-некротичні процеси в ділянці потилиці й холки, рідше ендометрити, сальпінгіти, оофорити та піометру.

При розтині абортованих плодів виявляються інфільтрацію підшкірної клітковини, набряк та потовщення пупкового канатика, крововиливи на серозних і слизових оболонках, гіперплазію лімфовузлів і селезінки, дрібні осередки некрозів в печінці.
Діагноз встановлюють комплексно, за результатами бактеріологічних, серологічних та алергічних (у овець і свиней) досліджень з урахуванням епізоотичної ситуації та клінічних ознак хвороби.
Дослідження тварин та біологічного матеріалу від них проводять згідно з чинною настановою з діагностики бруцельозу.
Для дослідження тварин на бруцельоз застосовують серологічний, алергічний та бактеріологічний методи.

  • Велику рогату худобу, яків, зебу, буйволів досліджують серологічним (роз-бенгал проба - РБП або реакція аглютинації - РА або реакція зв’язування комплементу - РЗК або реакція тривалого зв’язування комплементу - РТЗК або кільцева реакція з молоком - КР) і алергічним методами;
  • Овець, кіз, оленів - серологічним (РБП, РА, РЗК, РТЗК) і алергічним методами;
  • Свиней - серологічним (РБП, РЗК, РТЗК) і алергічним методами;
  • Коней - серологічно (РБП, РА, РЗК);
  • Верблюдів - серологічно (РБП, РА, РЗК);
  • Собак і тварин інших видів - серологічно (РА, РЗК).

Планові профілактичні серологічні дослідження на бруцельоз бугаїв-плідників, корів, нетелів, телиць віком понад один рік, буйволів, баранів-плідників, вівцематок, що лишилися без приплоду, кнурів-плідників та основних свиноматок проводять у всіх господарствах один раз на рік за роз-бенгал пробою (РБП). При одержанні позитивних результатів за РБП діагноз уточнюють додатковим дослідженням за РЗК (РТЗК) і РА.
Корів, бугаїв-плідників, телиць віком понад рік, свиноматок, від яких приплід продається населенню, овець та кіз громадян, які проживають на території господарств чи в окремих населених пунктах, досліджують на бруцельоз один раз на рік комплексно за РБП та РЗК.
Обов’язковому комплексному серологічному дослідженню за РБП (РА) і РЗК (РТЗК) на бруцельоз підлягають тварини всіх видів у період 30-денного профілактичного карантину при виведенні або введенні їх у господарство незалежно від форми власності, а також при їх продажу або купівлі.
У зоні можливого заносу бруцельозу планові серологічні дослідження маточного поголів’я проводять за РБП (РА) двічі на рік - навесні і восени.
При виявленні тварин, які позитивно реагують, повторне дослідження на бруцельоз усієї групи тварин проводять через 15-20 днів серологічними методами РБП, РА, РЗК (РТЗК) і алергічно. При потребі використовують також кільцеву реакцію з молоком.
Корів (нетелів), буйволиць, верблюдиць досліджують незалежно від терміну вагітності; вівцематок і свиноматок - через 1-2 місяці після окоту чи опоросу.
Серологічні та алергічні дослідження на бруцельоз проводять не раніше як через 45 днів після останнього щеплення проти інфекційних захворювань, протипаразитарних та інших профілактичних ветеринарних обробок.
При виявленні клінічних ознак захворювання бруцельозом (аборти, мертвонародження, орхіти, артрити та інше) хворих тварин ізолюють і обов’язково досліджують двічі - за РБП(РА) і РЗК(РТЗК) - на бруцельоз з інтервалом 15-20 днів і алергічною пробою. При потребі цими самими методами досліджують інших тварин стада (ферми), а вівцепоголів’я додатково на інфекційний епідидиміт баранів.
Коней досліджують серологічно за РБП та РЗК на бруцельоз у разі виявлення клінічних ознак хвороби (бурсит, нагній холки, тендовагініт, артрит та інше), а також у разі контакту з неблагополучним поголів’ям інших видів тварин у бруцельозному вогнищі.
Диких тварин (лосі, кабани, козулі та інші) досліджують на бруцельоз серологічно за РБП і РЗК та бактеріологічно - після вибіркового діагностично-ліцензійного відстрілу.
У звірівництві контроль щодо бруцельозу проводять на підставі бактеріологічних досліджень абортованих плодів.
Планові серологічні дослідження та клінічне обстеження на інфекційний епідидиміт баранів-плідників проводять один раз на рік до парувальної компанії, а також перед формуванням отар для відгону на випас і після повернення, під час профілактичного карантину у разі продажу племінних баранів (баранчиків) чи вівцематок (ярок) або при міжгосподарчому обміні. Для дослідження застосовують реакцію тривалого зв’язування комплементу (РТЗК) з бруцелаовісним антигеном або реакцію імунодифузії (РІД).
Бактеріологічні дослідження на бруцельоз, з обов’язковим проведенням біопроби на морських свинках, проводять з біоматеріалом від сільськогосподарських тварин при наявності підозри на захворювання бруцельозом (аборти, орхіти, артрити та інше), а також при діагностичному забої для уточнення діагнозу у серопозитивних тварин благополучного господарства.
Абортовані плоди, що надходять до лабораторій ветеринарної медицини для дослідження на трихомоноз, кампілобактеріоз, сальмонельоз, лептоспіроз, хламідіоз, підлягають обов’язковому дослідженню на бруцельоз.
На інфекційний епідидиміт баранів бактеріологічно досліджують статеві залози та їх придатки від клінічно хворих чи серологічно позитивних баранів після діагностичного забою або кастрації, а також абортплоди, цервіко-вагінальні виділення у вівцематок після аборту.
Діагноз на бруцельоз уважають установленим, якщо:

  • виділено культуру бруцел із біоматеріалу або одержано позитивні результати біопроби на морських свинках;
  • виявлено позитивні серологічні, алергічні реакції у тварин з клінічними ознаками бруцельозу;
  • виявлено зростання титрів антитіл за РА і РЗК у повторних пробах сироваток крові, відібраних з інтервалом 15-20 діб, а також позитивну алергічну реакцію та збільшення загальної чисельності тварин, які позитивно реагують.

Діагноз на інфекційний епідидиміт баранів вважають установленим, якщо виділено культуру збудника хвороби - Br. ovis, або виявлено позитивну РТЗК (РІД) з бруцелаовісним антигеном.
У неблагополучних щодо бруцельозу господарствах та в загрозливій зоні тварини, які позитивно реагують, вважаються хворими і підлягають забою.
Виділені культури бруцел обов’язково направляють до Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини (м. Харків, Пушкінська, 83) для визначення виду та біовару збудника хвороби.

Зареєстровані в Україні діагностичні препарати:
Номер реєстраційного посвідчення та термін його діїНазва препарату, фармацевтична формаВласник реєстраційного посвідчення
ВВ-00148-06-09 до 23.12.2024Антиген бруцельозний для кільцевої реакції (КР) з молокомХерсонське державне підприємство – біологічна фабрика
ВВ-00147-06-09 до 10.10.2024Антиген бруцельозний для Роз-Бенгал проби (РБП)Херсонське державне підприємство – біологічна фабрика
ВВ-00150-06-09 до 10.10.2024Антиген бруцельозний єдиний для РА, РЗК, РТЗКХерсонське державне підприємство – біологічна фабрика
ВВ-00933-06-19Антиген для серологічної діагностики бруцельозу тварин в РА, РЗК, РТЗКННЦ «ІЕКВМ»
ВВ-00149-06-09 до 10.10.2024БруцелінХерсонське державне підприємство – біологічна фабрика
ВВ-00585-06-13 до 20.06.2023Набір позитивної бруцельозної і негативної контрольних сироваток для РБП, РА, РЗК (РТЗК).ННЦ «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини»
Зареєстровані в Україні імуноферментні тест-системи:
Номер реєстраційного посвідчення та термін його діїНазва препарату, фармацевтична формаВласник реєстраційного посвідчення
ВВ-00258-06-10«DIA® -Brucella ab.-combi-V» Tест-система імуноферментнаПрАТ «НВК «Діапроф-Мед»»

Диференційна діагностика. Передбачає необхідність виключення у великої рогатої худоби трихомонозу, хламідіозу та кампілобактеріозу; у свиней — сальмонельозу, лептоспірозу; у овець і кіз — лістеріозу, кампілобактеріозу, хламідіозу. З цією метою проводять посіви на живильні середовища для виділення культури відповідного збудника з абортованих плодів, а також серологічні дослідження для визначення наявності специфічних антитіл у крові інфікованих матерів. Диференціацію перехресних імунологічних реакцій, які виявлено при планових профілактичних дослідженнях на бруцельоз викладено у Додатку до Інструкції про заходи з профілактики та ліквідації бруцельозу тварин
Лікування. При бруцельозі не проводиться. У неблагополучних щодо бруцельозу господарствах та в загрозливій зоні тварин, які позитивно реагують під час серологічних та алергічних досліджень, вважають хворими і піддають забою.
Імунітет. При бруцельозі нестерильний. Самоодужання зі звільненням організму від збудника хвороби буває дуже рідко. Для активної імунізації проти бруцельозу запропоновано кілька вакцин. Кращою вважають живу суху вакцину зі штаму Br. abortus 19, яка в неблагополучних господарствах сприяє припиненню подальшого поширення інфекції в стаді, профілактиці абортів, одержанню від щеплених тварин здорового молодняку. Недоліком цієї вакцини є тривале збереження в крові щеплених тварин протибруцельозних післявакцинальних антитіл, що перешкоджає виявленню хворих, диференціюванню післявакцинальних серологічних показників від інфекційних, визначенню ступеня неблагополуччя стада щодо бруцельозу. В неблагополучних та загрозливих щодо бруцельозу господарствах для щеплення корів рекомендується також вакцина зі слабоаглютиногенного штаму Br. abortus 82, а для імунізації овець і кіз — суха жива вакцина зі штаму Br. melitensis Rev-1.
Профілактика та заходи боротьби. Регламентовані Інструкцією про заходи з профілактики та боротьби з бруцельозом тварин і мають бути спрямовані на охорону території країни від занесення збудника бруцельозу з неблагополучних держав, а в разі виникнення хвороби в стаді — на її ліквідацію та проведення заходів щодо оздоровлення тварин від бруцельозу і захисту людей від зараження бруцельозом.
Керівники господарств незалежно від форми власності та власники тварин мають забезпечити здійснення організаційно-господарських та спеціальних зоо-санітарних заходів з охорони тварин від зараження бруцельозом, а в разі його виникнення - проведення карантинних заходів та ліквідацію вогнища інфекції.
Головні державні інспектори ветеринарної медицини районів, міст, а також ветеринарні фахівці агропромислових об’єднань та комбінатів, колективних, фермерських і підсобних господарств тримають на контролі організацію і проведення своєчасної діагностики бруцельозу.
Управління державної ветеринарної медицини АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст зобов’язані здійснювати постійне керівництво і контроль за виконанням заходів, щодо профілактики та ліквідації бруцельозу тварин у разі його виникнення в господарствах і населених пунктах.
За невиконання або виконання не в повному обсязі профілактичних і оздоровчих протибруцельозних заходів на винних осіб накладаються адміністративні стягнення. Особи, які допустили порушення ветеринарних правил, що спричинило поширення бруцельозу або інші тяжкі наслідки, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством.
Підприємства, установи й організації ветеринарної медицини та установи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов’язані своєчасно обмінюватись інформацією про випадки захворювання на бруцельоз тварин і людей, проводити спільні медико-ветеринарні та епідеміологічні обстеження в разі виникнення захворювань тварин на бруцельоз, визначати джерела та шляхи поширення збудника хвороби, розробляти, організовувати та проводити спільні заходи з ліквідації вогнища інфекції.
Фахівці державної епідеміологічної служби беруть участь у розробці планів заходів з боротьби з бруцельозом і профілактики зараження людей у неблагополучних господарствах, населених пунктах, організовують та проводять медико-санітарні заходи на тваринницьких фермах, підприємствах, що переробляють продукти і сировину тваринного походження, а також здійснюють державний санітарний нагляд за додержанням протиепідемічного режиму.
Державні органи ветеринарної медицини разом з органами державної епідеміологічної служби організовують комісії для перевірок на предмет повноти і якості проведення профілактичних та оздоровчих заходів на тваринницьких фермах і переробних підприємствах, видають офіційні приписи про вжиття невідкладних організаційно-господарчих та спеціальних профілактичних заходів.
Профілактика бруцельозу та інфекційного епідидиміту баранів
На територію України не дозволяється завозити поголів’я великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней або сперму, зиготи, ембріони з неблагополучних щодо бруцельозу господарств, а також - тварин, щеплених протибруцельозними вакцинами.
Імпортних племінних тварин (рогату худобу, овець та свиней) після карантину утримують відокремлено не менше 12 місяців до одержання благополучного щодо бруцельозу розтелення, окоту та опоросу, негативних результатів реакцій серологічних досліджень.
Керівники і власники господарств усіх форм власності, спеціалісти ветеринарної медицини зобов’язані:

  • Не допускати придбання тварин та введення їх у господарства без погодження з головним державним інспектором ветеринарної медицини району.
  • Обов’язково досліджувати тварин на бруцельоз та інфекційний епідидиміт у період 30-денного профілактичного карантину, при їх уводі і виводі з господарства.
  • При виявленні тварин, які позитивно реагують на бруцельоз або інфекційний епідидиміт, слід проводити уточнення діагнозу. Без уточнення діагнозу забороняється реалізація племінної продукції з ферм, гуртів, отар.
  • Дотримуватись зоо-санітарних правил при комплектуванні, годівлі, утриманні та використанні тварин. Будувати потрібні об’єкти ветеринарного та санітарного призначення. Дотримуватись застережних заходів при заготівлі кормів з метою виключення контамінації їх бруцелами.
  • Молоко, заготовлене від тварин, які є власністю населення, відправляти на молокозаводи у спеціально маркованій тарі, не завозячи на ферму.
  • Не дозволяти доступ сторонніх осіб та транспорту на тваринницькі ферми.
  • Не допускати контакту здорового поголів’я тварин на пасовищі або водопої з худобою неблагополучних на бруцельоз ферм.
  • Пред’являти тварин для огляду і дослідження, виділяти для виконання цих робіт підсобних робітників та створювати умови, потрібні для своєчасного дослідження.

Організація протибруцельозних заходів
При встановленні захворювання на бруцельоз окремі гурти, ферми, господарства, бригади, а також населені пункти оголошують, у встановленому порядку, неблагополучними на бруцельоз, в них, з подання головного інспектора державної ветеринарної медицини районів (міст), розпорядженням органу самоврядування негайно вводяться відповідні обмеження. Про прийняття такого розпорядження повідомляються населення, підприємства, установи та організації в карантинній зоні, відповідні органи державної ветеринарної медицини та виконавчої влади суміжних районів та областей, а також - районну, міську санепідемстанцію.
Попередні обмеження, до прийняття рішення щодо встановлення карантинних обмежень, можуть бути введені приписом головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області або їх заступниками.
Заходи щодо профілактики та ліквідації захворювання тварин бруцельозом у неблагополучному пункті здійснюють згідно з планом, який розробляється головним державним інспектором ветеринарної медицини району, міста за участю фахівців районної, міської санітарно-епідеміологічної станції.
Плани оздоровчих протибруцельозних заходів у господарстві, населеному пункті, районі, місті, області затверджує державна адміністрація (місцевий орган виконавчої влади).
Керівники господарств зобов’язані:

  • на неблагополучній фермі терміново обладнати ветеринарно-санітарні об’єкти (санпропускник, дезбар’єри, параформалінову камеру та інше), обгородити її територію;
  • устаткувати побутові приміщення для персоналу зі складу обслуги (шафи для чистого одягу і взуття, умивальники тощо), облаштувати санітарну кімнату для жінок;
  • забезпечити робітників ферм спецодягом, взуттям та іншими речами особистої гігієни для захисту від зараження бруцельозом;
  • забезпечити щоденне знезараження та прання спецодягу, встановити контроль за якістю цієї роботи та заборонити винесення одягу поза межі неблагополучної ферми;
  • організувати регулярне проведення робіт з очищення, дезінфекції тваринницьких приміщень і території ферм;
  • не вводити здорову худобу в приміщення неблагополучної ферми;
  • організувати знезараження молокопродукції;
  • забезпечити необхідну допомогу спеціалістам ветеринарної медицини у проведенні діагностичних досліджень, дезінфекції, дератизації - виділяти транспорт, підсобних робітників і потрібну техніку;
  • в разі необхідності - виділяти матеріально-технічні засоби для виконання заходів щодо оздоровлення від бруцельозу гуртів худоби, яка належить приватним власникам, що мешкають у населених пунктах на території цих господарств.

Перевірку повноти виконання протибруцельозних заходів на оздоровленій фермі, у господарстві, населеному пункті перед зняттям карантинних обмежень проводять комісійно за участю представника управління ветеринарної медицини та місцевих закладів державної санітарно-епідеміологічної служби.
Тваринницьку ферму, господарство, населений пункт визнають оздоровленими від бруцельозу після забою всіх хворих і підозрюваних у захворюванні тварин разом з приплодом від цих тварин та після проведення комплексу завершальних організаційно-господарських, санітарно-протиепідемічних і ветеринарних заходів. Про оздоровлення неблагополучного пункту складається акт, на підставі якого головний державний інспектор ветеринарної медицини району (міста) вносить у місцевий орган виконавчої влади подання про зняття карантинних обмежень на бруцельоз.
У господарстві після його оздоровлення і зняття карантинних обмежень зберігаються обмеження стосовно продажу або показу тварин на виставках протягом 24 місяців для великої рогатої худоби і 12 місяців для овець, кіз, свиней.
Про проведені заходи спеціалістами ветеринарної медицини повинен бути складений відповідний акт.
Карантинні, ветеринарні і зоо-санітарні заходи
При в’їзді на неблагополучну ферму господарство вивішує сповіщувальний знак “КАРАНТИН! В’ЇЗД ЗАБОРОНЕНО”, обладнує санпропускник, дезбар’єр, установлює пост, на якому забезпечує цілодобове чергування.
Забороняється:

  1. провозити (проганяти) тварин через територію ферми, вводити або виводити з неї сприйнятливих до бруцельозу тварин, крім вивозу на санітарну бойню м’ясокомбінату, з дотриманням вимог, що гарантують нерозповсюдження збудника хвороби у навколишнє середовище під час перевезення;
  2. перегруповувати тварин без відома головного лікаря ветеринарної медицини господарства;
  3. заготовляти на карантинній території корми для вивозу їх у інші господарства;
  4. проводити ярмарки, аукціони, виставки тварин, включаючи хутрових звірів, собак, птицю;
  5. проводити зоотехнічну роботу з відтворення худоби;
  6. використовувати хворих, які позитивно реагують, або підозрюваних у захворюванні тварин і їх приплід для відтворення стада;
  7. продавати населенню тварин з неблагополучної ферми для вирощування і відгодівлі;
  8. використовувати з неблагополучних щодо бруцельозу ферм “прифермівських” коней і собак;
  9. випасати або переганяти неблагополучне щодо бруцельозу поголів’я.

Тварин усіх видів, які позитивно реагують при дослідженні на бруцельоз або у яких виникли клінічні ознаки захворювання (аборти), негайно ізолюють і здають на санітарну бойню м’ясокомбінату - незалежно від віку, вагових кондицій, вагітності. Категорично забороняється організація ферм-ізоляторів чи пунктів концентрації тварин, хворих на бруцельоз.
Уводити тварин на оздоровлену територію ферм дозволяється тільки з дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста не раніше як через 6 місяців після виводу неблагополучного поголів’я і проведення всіх дій, передбачених планом оздоровчих заходів.
Худобу, яку закуплено населенням з господарств, неблагополучних по бруцельозу, упродовж 6 місяців до встановлення діагнозу і накладання карантинних обмежень на господарство, негайно здають на забій незалежно від вагових кондицій.
Пасовища, на яких перебувало неблагополучне поголів’я худоби, або зібране з таких угідь сіно дозволяється використовувати не раніше як через 3 місяці для поголів’я тварин цього ж господарства.
Забороняється доїння овець і кіз, обробка незнезаражених смушкових шкірок, а також заготівля бринзи, тушок, сичугів на неблагополучних щодо бруцельозу фермах.
Смушеві шкірки після зняття з тушки дезінфікують і консервують у встановленому порядку, а тушки спалюють або здають на завод з виробництва м’ясо-кісткового борошна за умови непоширення збудника.
Стриження овець чи кіз проводять після вилучення з отари тварин, які позитивно реагують на бруцельоз, з додержанням стригалями правил особистої гігієни. Стригалі перед кожним виходом з неблагополучної ферми повинні проходити обов’язкову санітарну обробку. Приміщення, майданчики та стригальський інструмент, спецодяг персоналу після закінчення стрижки очищують і дезінфікують.
Вовну з неблагополучних на бруцельоз отар знезаражують у господарстві бромистим метилом під плівкою згідно з Інструкцією з дезінфекції вовни, неблагополучної щодо бруцельозу і ящуру, бромистим метилом. Після обробки вовну вивозять на промислову переробку без обмежень.
Забій у господарстві хворих на бруцельоз тварин забороняється. Неблагополучне поголів’я перевозять на м’ясокомбінат на автомашинах з водонепроникним кузовом у погоджені строки згідно з графіком під наглядом спеціаліста ветеринарної медицини.
Від тварин із неблагополучних з бруцельозу господарств та тих, що реагують серологічно в благополучних господарствах, забороняється використовувати їхні м’ясо та продукти забою у незнезараженому вигляді, зокрема для годівлі звірів або птиці також.
З м’ясом, продуктами забою діють у відповідності з Правилами ветеринарного огляду забійних тварин та ветеринарно-санітарної експертизи м’яса і м’ясних продуктів.
Абортовані плоди та посліди негайно збирають, засипають хлорним вапном і спалюють або захоронюють на скотомогильнику.
Корів з клінічними ознаками бруцельозу (аборти, ендометрити та інше) доїти забороняється.
Молоко з неблагополучної щодо бруцельозу великої рогатої худоби ферми знезаражується у господарстві до повного ліквідування хвороби і зняття карантину.
Молоко від корів, які позитивно реагують на бруцельоз, знезаражують кип’ятінням протягом 30 хвилин і використовують для годівлі тварин у межах господарства.
Молоко (вершки) від тварин, які від’ємно реагують на бруцельоз, з неблагополучного гурту знезаражують у господарстві шляхом пастеризації при 70º протягом 30 хвилин, при 85-90º впродовж - 20 хвилин або кип’ятінням. При використанні пастеризатора інфрачервоного електронагріття - при 77,5º +, -0,5º, без витримування.
Молоко (вершки) від корів ферми (гурту), неблагополучної одночасно з бруцельозу і з туберкульозу, знезаражують, як установлено при туберкульозі.
Використання незнезараженого молока від неблагополучного поголів’я для годівлі тварин забороняється.
Молочні відвійки (у тому числі і з молокопереробних підприємств) при використанні для годівлі тварин необхідно знезаражувати способами, зазначеними у пункті 6.14.2.
Сколотини “маслянку” і молочні відвійки, одержані при виготовленні топленого масла, використовують для годівлі тварин тільки в межах неблагополучної ферми.
Районні державні лабораторії ветеринарної медицини зобов’язані здійснювати контроль за якістю знезараження молока і молочних відвійок щодекади.
Для дезінфекції приміщень застосовують дезінфектанти в концентрації: 20%-й розчин свіжогашеного вапна або освітлений розчин хлорного вапна не менше як з 2% активного хлору, препарат ДП-2, гарячий 2%-й розчин їдкого лугу, гарячий 5%-й розчин кальцинованої соди, 2%-й розчин формальдегіду, 3%-й розчин каустичної содопоташної суміші, розчин нейтрального гіпохлориду кальцію або тексаніту з 3% активного хлору.
Для аерозольної дезінфекції герметично зачинених приміщень у відсутності тварин та людей застосовують 2%-й водний розчин формальдегіду.
Поверхню грунту вигульних дворів обробляють 3%-м розчином формальдегіду.
Перевірку якості дезінфекції приміщень проводять згідно з методикою бактеріологічного контролю.
Гній, підстилку і рештки кормів, що залишилися від годівлі тварин на неблагополучних фермах, знищують або знезаражують біологічним, хімічними чи фізичними методами (Рекомендації зі знезараження гною в господарствах, неблагополучних щодо туберкульозу). Господарське використання гною дозволяється не раніше як через 24 місяці після біотермічного знезараження.
Оздоровлення господарств, неблагополучних щодо бруцельозу великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней
При встановленні вперше захворювання на бруцельоз у неблагополучному пункті припиняють відтворення стада і оздоровлення здійснюють методом повної заміни всього поголів’я ферми з приплодом.
У першу чергу здають на забій тих тварин, які мають клінічні ознаки, і тих, які позитивно реагують. Решту поголів’я неблагополучної ферми (всіх видів тварин) не досліджують і також здають на забій разом з приплодом у термін до 30 днів. На свинокомплексах повну санітарну заміну неблагополучного поголів’я дозволяється проводити протягом 6 місяців.
Поголів’я худоби, яке утримується на благополучних фермах цього господарства, досліджується на бруцельоз серологічно за РБП (РА) і РЗК двічі з інтервалом 30 днів до отримання двічі підряд негативних результатів по усім стадам. У подальший шестимісячний контрольний період серологічні дослідження проводять двічі з інтервалом 3 місяці. У господарствах зони загрози (територіально суміжні або такі, що придбали чи продали худобу у виявлене неблагополучне господарство) проводять дослідження того виду тварин, які хворіють у цей час на бруцельоз у неблагополучному господарстві.
Щеплення тварин протибруцельозними вакцинами забороняється.
Молоко знезаражують кип’ятінням або пастеризацією в установленому порядку.
На свинокомплексах з поголів’ям більше 12 тис. голів при встановленні бруцельозу забивають усіх тварин тільки тих неблагополучних технологічних груп, які утримуються у блоках або свинарниках. Після санації неблагополучних поголів’я та приміщень технологічний цикл продовжується.
При встановленні захворювання на бруцельоз у сільськогосподарських тварин, що є у користуванні населення, хворих разом з іншими тваринами приватного господарства забивають, а поголів’я населеного пункту досліджують за РБП (РА) і РЗК з інтервалом 30 днів до отримання двічі підряд негативних результатів щодо усього стада. Надалі у межах шестимісячного контрольного періоду серологічні дослідження проводять двічі з інтервалом 3 місяці.
М’ясо від тварин з неблагополучної на бруцельоз ферми (отари) перероблюють на ковбаси або консерви, які потребують термічної обробки, незалежно від серологічних показників.
Туші тварин, які мали клінічні ознаки бруцельозу або патологічні зміни в органах, підлягають проваренню.
З рештою продуктів забою і сировиною чинять згідно з Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса і м’ясних продуктів.
Оздоровлення звірівницьких і мисливських господарств, неблагополучних з бруцельозу
При встановленні бруцельозу в хутрових звірів проводять серологічне дослідження поголів’я за РА у розведенні сироватки крові 1:10 один раз на місяць до одержання двічі підряд негативних результатів. Звірів (самиць разом з приплодом), які позитивно реагують, утримують в ізоляторі до забою на хутро. Хутрові шкурки дезінфікують і консервують відповідно до Інструкції з дезінфекції сировини тваринницького походження і підприємств з його заготівлі. Карантинні обмеження знімають після забою тварин, які реагують, санації приміщень та інвентарю і одержання двічі підряд негативних результатів серологічних досліджень.
При встановленні бруцельозу серед диких тварин (кабани, козулі, лосі та інше) мисливських господарств за результатами бактеріологічних досліджень комісійно, за участю представників адміністрації природоохоронних об’єктів, ветеринарної та єгерської служб, визначається зона заселення неблагополучної популяції тварин, а також - усі шляхи їх можливої міграції. Рішенням обласної державної адміністрації збільшується квота ліцензійно-санітарного відстрілу дорослих тварин до 50% від їх оптимальної кількості щорічно протягом 3-х років.
У неблагополучних щодо бруцельозу зонах забезпечуються заходи охорони свійських тварин від контакту з дикими: приділяють увагу огородженню ферм і місць зберігання кормів, уникають розміщення літніх таборів свійських тварин у зонах інтенсивного заселення дикими тваринами. При встановленні фактів парування диких тварин зі свійськими останніх ізолюють і здають на забій. Решта тварин цієї групи повинна бути під ветеринарним наглядом і досліджена на бруцельоз протягом 6 місяців не менше двох разів з одержанням негативних результатів на бруцельоз.
Оздоровлення господарств, неблагополучних з інфекційного епідидиміту баранів
При встановленні захворювання на інфекційний епідидиміт вівчарське господарство, ферму, племінну станцію штучного запліднення, окрему отару оголошують неблагополучними і установлюють обмеження з цього захворювання.
Забороняється:

  1. реалізація племінної продукції (сперма, племмолодняк, дорослі тварини) за межі господарства;
  2. використання баранів-плідників з неблагополучної отари для запліднення (докриття) вівцематок або ярок;
  3. використання баранів-пробників або баранів для докриття вівцематок (ярок) з товарних отар, що їх утримують для одержання вовни.

Оздоровлення неблагополучних отар проводять шляхом виявлення і забою клінічно хворих тварин (епідидиміт, орхіт, аборт, прохолостіння), а також тварин, які позитивно реагують за РТЗК або РІД з бруцелаовісним антигеном.
При встановленні захворювання серед племінних баранів-плідників або серед племінного молодняка додатково серологічно досліджують вівцематок у отарах, які мали контакт з цими баранами або від яких було одержано племмолодняк, який позитивно реагує.
Серологічне і клінічне дослідження баранів-плідників неблагополучної отари (пальпація сім’яних залоз та їх придатків) проводять з інтервалом 20 днів до одержання двічі підряд негативних серологічних результатів. Клінічно хворих або тварин, які позитивно реагують, терміново ізолюють і здають на забій. Надалі отару утримують на контролі протягом 6 місяців, серологічно досліджуючи двічі з інтервалом 3 місяці до одержання негативних результатів.
Тільки при одержанні у контрольний термін негативних результатів дослідження отару баранів-плідників уважають оздоровленою і дозволяють використання тварин для запліднення.
При оздоровленні неблагополучних отар вівцематок діагностичні дослідження проводять серологічно за РТЗК двічі - через 1 і 2 місяці після окоту, а також - за один місяць до покриття.
Тварин, які позитивно реагують, разом з приплодом здають на забій, вибраковують і також здають на забій тварин, що абортували та “холостих” вівцематок.
Отару вівцематок вважають оздоровленою, якщо протягом року не було абортів бруцелаовісної етіології, а при дворазовому дослідженні сироватки крові овець після окоту - не виявлено тварин, які позитивно реагують.
Ярок з 10-12-місячного віку досліджують у ті самі строки, що і вівцематок, якщо вони утримуються в одних отарах. У разі формування окремих ремонтних отар ярок їх оздоровлення проводять шляхом щомісячного дослідження до одержання двічі підряд негативних результатів за РТЗК.
Молодих баранчиків від вівцематок неблагополучних отар товарних господарств для відтворення не використовують, у 2-3-недільному віці каструють і надалі не досліджують.
Молодих баранчиків у племінних господарствах утримують у відокремлених отарах ізольовано від дорослих тварин і оздоровлюють так, як зазначено вище. Серологічні дослідження баранчиків за РТЗК проводять з 10-12-місячного віку. Вибракуваних баранчиків за зоотехнічними показниками каструють і утримують відокремлено від племінної отари.
Товарні отари баранів для одержання вовни у неблагополучних господарствах розміщують відокремлено від основного стада, не досліджують і поступово замінюють валухами. Використання баранів з таких отар для докриття або як пробників категорично забороняється.
При виявленні в отарах (групах) баранів-плідників або баранчиків 10-12-місячного віку 25% і більше хворих клінічно та таких, які позитивно реагують за РТЗК, усю отару (групу) здають на забій.
Відтворення стада у неблагополучній отарі вівцематок здійснюється штучним заплідненням після вилучення овець, які позитивно реагують та є безплідними. Для докриття дозволяється вводити здорових баранів із благополучної отари баранів-плідників. Загальний строк парувальної компанії не повинен бути більшим 2-х місяців. Після закінчення парувальної компанії таких баранів утримують окремо від вівцематок та інших груп баранів. Через 1-2 місяці їх досліджують клінічно і серологічно, тварин, які реагують позитивно, здають на забій, а решту досліджують, як зазначено вище. Використання цих баранів для запліднення вівцематок в інших отарах не дозволяється.
У неблагополучних господарствах, де штучне запліднення організувати неможливо (відгонне вівчарство), для запліднення використовують досліджених здорових баранів-плідників, яких закріплюють за неблагополучними отарами вівцематок до повного їх оздоровлення. Після закінчення парувального сезону баранів утримують відокремлено від вівцематок і досліджують так, як зазначено вище. Об’єднувати групи баранів, що запліднювали різні отари вівцематок, без попереднього дослідження не дозволяється.
У літній час неблагополучні отари виводять з кошар на табірне утримання. У приміщеннях проводять санітарне очищення і дезінфекцію.
М’ясо тварин, які позитивно реагують на інфекційний епідидиміт, при відсутності у них клінічних (аборту чи орхіту) ознак перед забоєм випускають без обмежень, м’ясо від клінічно хворих - знезаражують проваренням.
Охорона людей від зараження бруцельозом
Всі працівники, які безпосередньо обслуговують тварин, неблагополучних щодо бруцельозу ферм, повинні додержуватись правил особистої гігієни за рекомендаціями медичних спеціалістів та спеціалістів ветеринарної медицини.
Для дезінфекції рук використовують 0,5%-й розчин хлораміну або кальцинованої соди. Спецодяг та спецвзуття перед кожним виходом з ферми здають у параформалінову камеру для знезараження.
Керівники господарств різних форм власності та підпорядкування зобов’язані забезпечити своєчасне проходження тваринниками медичних обстежень на бруцельоз. Не слід допускати до обслуговування хворих тварин осіб, що не пройшли медичне обстеження. Забезпечити усіх працівників тваринництва санітарним та спеціальним одягом і взуттям. Устаткувати робочі місця рукомийниками, дезрозчином, милом, рушниками, аптечкою першої допомоги. Організувати на фермі прання та зберігання спецодягу і спецвзуття.
Не допускати підлітків до 18 років, вагітних жінок та годувальниць до обслуговування бруцельозних тварин.
Обслуговування неблагополучних отар з бруцельозу овець (кіз) дозволяється тільки особам, вакцинованим проти бруцельозу.
На кожній фермі у спеціальному журналі записуються вказівки і пропозиції медичних фахівців та фахівців ветеринарної медицини щодо гігієни праці і профілактики захворювання, а також - про проведення спеціалістами інструктажу про заходи безпеки.